Гучна історія з побиттям 35-річного громадянина України чеченського походження, бізнесмена Рустама Джамбулатова, якого ЗМІ охрестили “королем конфіскату”, набула кримінального продовження із не менш скандальним забарвленням.
Раніше Dетектив-Info розповідав, що у ніч на 16 червня 2020 року на перетині бульвару Дружби Народів та вулиці Лесі Українки в Печерському районі Києва група осіб перестріла Джамбулатова, який пересувався за кермом престижного автомобілю марки “Mercedes-Benz” G-класу (державний знак КА7777ІХ). Тут на чоловіка з кулаками налетіла компанія достойників кавказької зовнішності, збила Рустама Адамовича з ніг (на деякий час він втратив свідомість) та покинула місце пригоди на “геліку” бізнесмена.
З відповідною заявою про викрадення транспортного засобу до правоохоронців згодом звернулася працівниця однієї з страхових компаній. Відтоді поліція розпочала офіційний розшук та з’ясування всіх обставин пригоди. Але “рили землю” не тільки рядові ”копи”.
Подейкують, що задля вирішення питання паралельно родина Джамбулатових залучила свої засоби впливу, а також зв’язки на Печерських пагорбах та етнічній Батьківщині. Саме завдяки останнім, як вказує поінформоване джеело Dетектив-Info, протягом кількох діб чорний Mercedes-Benz викрадачі повернули “королю конфіскату”. Але на цьому історія не завершилася.
Її відлунням вважаються події 9 липня 2020 року, коли ввечері на територію НСК “Олімпійський” в Печерському районі Києва прибуло кілька екіпажів поліцейських.
Вони отримали виклик, що в розташованому прямо на території стадіону ресторані “Сорбонна”, перебувають озброєні люди та пролунали постріли.
Певні відомості про інцидент надалі спливли на шпальтах видання “Страна”. У них згадувався один з матеріалів Dетектив-Info, де вказувалася особа ймовірного учасника конфлікту 9 липня — Рустама Джамбулатова. А також повідомлялося про поранення ще одного чоловіка, якого ще до прибуття силовиків нібито потайки вивезли з “Олімпійського” через чорний хід його прибічники.
Що насправді відомо про потерпілого з ”Сорбонни”
За інформацією джерел Dетектив-Info, мова йде про 44-річного уродженця чеченського міста Грозний, громадянина України Імрана Ісаєва. Карета “швидкої”, що підібрала його в трьох кілометрах від НСК — неподалік стадіону ім. В. Лобановського, доправила чоловіка до однієї з київських лікарень. Тут він наразі перебуває в реанімаційному відділенні у важкому стані.
(Імран Ісаєв)
Ескулапи діганостували в чоловіка, який відпочатку відрекомендувався лікарям як такий собі “Олександр Олександрович” цілий букет ушкоджень, що можуть свідчити про його жорстоке побиття. Мова йде про закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, перелом кісток носу та стінок обох гайморових пазух, множинні забої голови та м’яких тканин лівої надбрівної ділянки, відкритий перелом пальця лівої руки зі зміщенням та зірваним нігтем тощо.
Сам Ісаєв відмовився пояснювати будь-що лікарям з приводу отриманих ним ушкоджень, хоча невдовзі “згадав” своє справжне ім’я та по-батькові.
Цей достойник не є публічною особою, а чи не єдина згадка про нього припадає на 2017 рік. Тоді філія КП “Київпастранс” — Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо вимагала відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої Імраном Абдулбакаєвичем за затримку руху трамваїв в українській столиці (найвирогідніше мова йшла про типову для українських мегаполісів ситуацію, коли “автохами” залишають свої машини на рейках та блокують рух комунального транспорту).
(Імран Ісаєв ліворуч)
Більше красномовної інформації про Ісаєва містять оперативні зведення вітчизняних силовиків. За наявними в них відомостями, цього уродженця Грозного вважають особою з близького кола оточення очільника ВГО “Діаспора чеченського народу” Даніла Гончарова (у фото останнього співрозмовник видання “Кавказ.Реалії” впізнав Абубакара Саїтова — партнера одного з кримінальних авторитетів Києва буремних 1990-х років Віктора Авдишева). Ба більше — злі язики приписують Імрану Ісаєву статус ватажка одного з угруповань, що наразі здійснює свою бурхливу діяльність у столиці.
Пастка для одинака
Як би там не було, але фактом залишається те, що Імрана Ісаєва нещадно відгамселили під час сутички в ресторані “Сорбонна” на “Олімпійському” 9 липня 2020 року.
Після цього була організована його метушлива “евакуація”, кадри якої дають привід припускати — дотичні до процесу особи квапилися, немов би їх хтось завчасно попередив про очікувану швидку появу правоохоронців.
З цих відеоматеріалів, що опинилися в розпорядженні Dетектив-Info, також випливає — з території Національного спортивного комплексу близько 19 години того вечора Ісаєва вивезли в салоні автомобіля марки Suzuki. Втім, робили це не з чорного, як писали журналісти, а прямо з центрального входу до ”Сорбонни”.
Для цього сіру іномарку загнали кузовом безпосередньо всередину закладу, розкидавши стільці та обачливо відкривши двері.
Зрозуміло, що таку зухвалість адміністрація закладу могла дозволити тільки особам, що мають певний стосунок до кінцевих бенефіціарів ресторану. Втім, якщо згадати, що “Сорбонна” вважається “резиденцією” родини Джамбулатових, цей пазл складається повністю.
Прикриття “транспортування” пораненого Ісаєва та його подальшу “евакуацію” групою метушливих достойників кавказької зовнішності (співрозмовники Dетектив-Info ладні відносити всіх цих осіб, як і транспортні засоби, до угруповання Джамбулатових) від сторонніх очей забезпечувала ще одна машина — чорний “Mercedes-Benz”.
Зрештою обидві автівки покинули територію НСК “Олімпійський” за кілька хвилин до приїзду правоохоронців на виклик про стрілянину.
Та вже постфактум реєстрації кримінальних справ за мотивами надзвичайних подій у київській “Сорбонні”, які печерські “копи” кваліфікували як хуліганство (ч.4 ст.296 КК України) та незаконний обіг зброї (ч.1 ст.263 КК України) коли слід учасників “розбірки” вже встиг охолонути.
Як наслідок, силовикам довелося милуватися в ресторані лише натюрмортом, який складався з залишків покинутої вечері на столику, накритому для трьох осіб, плямами крові на підлозі закладу, кулею в стіні та покинутим арсеналом зброї — двома рушницями, трьома пістолетами та купою набоїв.
Намагання “копів” з’ясувати природу появи всіх цих речей в “Сорбонні” наштовхнулося на тотальну гру у мовчанку з боку персоналу закладу та присутніх в ньому осіб. Незважаючи на це, “червоні лінії” з приводу інциденту зрештою, але було визначено завдяки рапорту, який невдовзі надійшов від працівників Управління стратегічних розслідувань ДСР Нацполіції Києва.
В останньому зазначалося — 9 липня 2020 року на НСК “Олімпійський” мала місце так звана “сходка” двох етнічних угруповань на чолі з синами Адама Джамбулатова (Рустамом та Русланом) та Імраном Ісаєвим відповідно.
Джерело з оточення останнього запевняє: Імран прибув на зустріч в ресторан без “групи підтримки”, вочевидь очікуючи на конструктивну розмову. Мовляв, його запросив для примирення Рустам Джамбулатов… Якщо це дійсно було так, то не виключено, що Ісаєв став жертвою підступності з боку співвітчизників, що заманили його в пастку.
П’ятихвилинка романтики
Аби переконатися в тому, що старший син Адама Джамбулатова дійсно спроможний на різкі вчинки, достатньо згадати історію його амурної справи десятирічної давнини. Тоді за ініціативою правоохоронців Республіки Молдова Джамбулатова було оголошено в міжнародний розшук за обвинуваченнями у викраденні людини.
Неофіційно появу відповідних закидів щодо кавказького джигіта силовики тих часів пояснюють романтичними взаєминами, які наприкінці 2000-х склалися між Рустамом та родичкою одного з відомих кримінальних авторитетів Києва. Подейкували, що останньому любовні стосунки сучасних “Ромео” та “Джульєтти” геть не припали до смаку, та він почав наполягати на припиненні спілкування закоханих.
За законами романтичного жанру, з цією метою дівчину запроторили до “імпровізованої фортеці” — відправили на територію Молдови, куди рятувати її прибув палкий Ромео-Рустам. Під час спроби лицаря відвезти кохану назад до України її родичі підняли ґвалт: із використанням свого впливу вони домоглися кваліфікації дій Джамбулатова за статтею про викрадення людини та його оголошення в розшук Інтерполу.
Згодом претензії на адресу чеченця були зняті, але кавказька спільнота запам’ятала рішучість Рустама у прагненні будь-що досягти власної мети. Подейкують, що не меншим відчайдухою є і його поточний опонент Імран.
Між синами Кавказу пробігла чорна кішка
Вважається, що до загострення конфлікту поміж волелюбними кавказцями призвела суперечка з питань, стосовно яких у правоохоронців використовується кліше про “розподіл сфер кримінального впливу в українській столиці”. А своєрідні “чеченські дебати” на “Олімпйському” стадіоні в Києві — чергова ланка запеклого “діалогу”, який ведуть між собою сторони, що раніше рухалися паралельними курсами в своїх звитягах та мали деякі спільні справи.
За однією з версій, чорна кішка між гарячими джигітами могла пробігти через борг у розмірі 250 тис. дол., який у Джамбулатова наполегливо вимагав Ісаєв. Мовляв, ще до “віджиму” “геліку” в червні поточного року Імран Абдулбакієвич відправляв Рустама Адамовича в нокаут під час зустрічі (до слова, тоді окрім старшого сина Джамбулатова на горіхи від Ісаєва отримав і Михайло Майман на прізвисько “Моня”, який став широко відомий громадськості після його бійки в ресторані з нардепом 9 скликання Іллею Кивою).
Вочевидь, після зухвалого побиття та показового викрадення “геліка” репутації Джамбулатова було завдано настільки потужний удар, що залишення історії з Ісаєвим без відповіді могло “обнулити” його реноме у вузьких колах достойників. Тим паче, з урахуванням його поважного статусу ледь не “короля конфіскату” в Україні, про що варто згадати окремо.
“Салют”, Рустам!
Річ у тім, що саме на підгрунті “битви за конфіскат” базується друга версія причин конфлікту між чеченцями в українській столиці.
Нагадаємо, що провідним гравцем цієї галузі вважають Джамбулатова, який офіційно є дотичним (у якості бенефіціара, засновника або директора) до діяльності понад 40 зареєстрованих в Києві компаній, частина з яких беруть участь в управлінні активами та арештованим майном.
16 червня 2020 року — саме в день побиття Джамбулатова на дорозі, колегія Північного апеляційного господарського суду розглянула на користь заснованого ним ТОВ “Фінансова оферта” гучну справу щодо примусового стягнення майже 400 млн. грн. з київського готелю ”Салют”.
Як відомо, власником “Салюту” вважаються структури народного депутата 3-8 скликання Костянтина Жеваго. Після подій Євромайдану його головний фінансовий актив — банк “Фінанси та Кредит” отримав фінансову підтримку з боку НБУ, але зрештою зі скандалом був визнаний неплатоспроможним і зараз перебуває в стані ліквідації, залишивши багатомільярдні борги. Відтоді до фінансової установи та пов’язаних з нею активів посталі питання задоволення вимог низки кредиторів, одним з яких виступає заснована Джамбулатовим “Фінансова оферта”.
У свою чергу, як зазначалося на сторінках окремих ЗМІ, Жеваго задіяв усі свої ресурси, аби не платити по боргах та одночасно — не втратити інші ласі шматки власної бізнес-імперії. Прибічники такої думки зазначали, що саме завдяки таким звитягам колишнього парламентаря на кілька років розтягнувся судовий розгляд кредитної епопеї по “Салюту” (з готелю ще у 2016 році суд першої інстанції постановив стягнути ті таки 400 млн. грн. боргів, але рішення не вступало в законну силу через подану апеляційну скаргу). З матеріалів судового реєстру випливає, що на початку червня 2020 року шальки терезів Феміди у цій історії остаточно почали схилятися в бік визнання вимог правонаступників кредиторів Жеваго, які поклали око, зокрема, й на готель в центрі української столиці.
З урахуванням цього існує думка про те, що показове побиття Джамбулатова могло бути “попередженням” “королю конфіскату” від екс-нардепа, аби той відступився від “Салюту”. Буцімто із залученням своїх зв’язків у щаблях українських спецслужб Жеваго міг “замовити” напад на Джамбулатова, виконання якого “лицарі плащу та кинджалу” доручили співвітчизникам Рустама Адамовича в особі Ісаєва, що доручив почесну місію “сеансу виховання” “короля конфіскату” особам, пов’язаним з чеченським добровольчим батальйоном ім. Дудаєва.
Втім, не можна відкидати можливості й того, що битва за “Салют” та дорожні неприємності Джамбулатова — лише співпадіння. А насправді “заруба” чеченців пов’язана виключно з вищезгаданим “боргом” перед Ісаєвим у розмірі 250 тис. дол. та іншими фінансовими суперечками кавказців між собою.
Як би там не було, наразі конфліктне питання між достойниками навряд чи можна вважати остаточно вирішеним — закон кривавої помсти уродженці Кавказу шанують набагато більше, аніж Кримінальний кодекс.
Свежие комментарии