«Hikvision» — історія одної монополії

Вуличне відеоспостереження Києва отримало свого монополіста. Якість нової системи від цього не виграла.

Останній свій штрих монопольна схема отримала у серпні. Тоді Окружний адміністративний суд Києва відмовився скасувати рішення АМКУ, яке зацементувало монополію на вуличні відеокамери для Києва.

Позивачем виступило ТОВ «Українські будівельні рішення». Це дистриб’ютор обладнання «Huawei», що кілька років боровся за частину багатомільйонних замовлень по створенню вуличної системи відеоспостереження у Києві (компанія також представляє обладнання інших виробників, але в межах цього тексту будемо називати її «хуавеївці» суто для скорочення). Боровся безуспішно: з подачі замовника всі кошти йдуть невеликому колу постачальників обладнання іншого світового виробника – «Hikvision».

Як і будь-яку штучну монополію, цю вибудовували через державні закупівлі у кілька етапів.

На першому – заточували тендерну документацію таким чином, щоб її вимоги могли задовольнити лише дистриб’ютори обладнання конкретного виробника («Hikvision»).

На другому – оголосили, що система не працюватиме, якщо раптом уже замовлене обладнання одного виробника змішати з обладнанням будь-якого іншого.

Антимонопольний комітет попервах зносив ці заточки з відкритих торгів. Але замовник вперто відміняв торги «через відсутність потреби», а потім оголошував нові, з новими творчими задумками. До того ж «хуавеївці» змогли оскаржити  не всі закупівлі через їх велику чисельність (для кожної вулиці Києва окремо).

Зрештою все дійшло до переговорної процедури оптової закупівлі наприкінці 2017 року. І АМКУ вже не зміг її знести (про це нижче у розділі «Як створювали монополію»).

Відтак історія перемістилась до судових залів. Суди ще можуть тривати, але перші рішення засвідчили лояльність дилерам «Hikvision».

Якщо і замовник, і АМКУ, і суд – опинились на одному боці, то може це якраз той випадок, коли штучність монополії не на шкоду, а на благо?

Перші результати тестування системи доводять, що це не так.

Але давайте про все по порядку.

Що отримали кияни: якість продукту

Наприкінці серпня у київському центрі обробки даних відбулася робоча зустріч представників КМДА і представників ринку, учасники якої поставили під сумнів ефективність освоєння коштів на системі «Безпечне місто Київ». Присутній на оглядинах Антон Мешковой з фірми «IQ Trading» резюмував, що у нинішньому вигляді система не є аналітичним інструментом, яка б працювала на випередження, а «просто реалізує функцію спостереження в режимі реального часу». А це м’яко кажучи не те, за що ми платили і що нам обіцяли.

Деякі учасники зустрічі відкрито підтвердили ці висновки. Департамент інформаційно-комунікаційних технологій жодного спростування не публікував. Отож, в надії, що ситуацію ще можна виправити і більше 400 мільйонів гривень не були витрачені намарно, процитуємо основні зауваження до системи:

  • Відсутні функції детекції неправильного паркування і розпізнання номерів
  • Немає аудіодетекції (звукової аналітики)
  • У ході демонстрації камер з функцією розпізнання номерів з’ясувалось, що у нічний час велика кількість камер не бачить номер транспортного засобу і, відповідно, не розпізнає його. Причина – недостатні технічні параметри.
  • Немає функціоналу інтелектуального пошуку. Пошук у архівах здійснюється шляхом його перемотування. Відсутні пошук по руху, зафіксованому у кадрі, або ж пошук по метаданих від смарт-камери.
  • Відсутня система реакції на «аналітичні» модулі, влаштовані в камери. Виходить, що оператори системи дивляться онлайн-відео і вивчають архів за зовнішньою заявкою, але не працюють з журналами подій і тривог в системі.
  • Система розпізнавання автомобільних номерів і система розпізнавання облич – окремі системи з окремими інтерфейсами, і обробляються вони окремо, в ручному режимі.

Ціна питання

Оснащення вулиць Києва нібито «розумними» відеокамерами здійснюється в рамках концепції «Kyiv Smart City 2020», прийнятою Київською міськрадою. Співкоординаторами ініціативи виступили Ярослава Бойко, донька нардепа Юрія Бойка, та керівник Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Юрій Назаров (про його стосунки з підрядниками див. нижче «Головні фігуранти).

Перші договори були підписані взимку 2016 року. Замовником тоді виступив Апарат виконавчого органу КМР (КМДА). Цей розпорядник у рамках реалізації проекту витратив загалом 29,85 млн грн.

Пізніше кошти по проекту проходили уже через спеціально створене комунальне підприємство «Інформатика».

Загалом у «Прозорро» опубліковано 76 договорів, що стосуються створення системи. Їхня загальна вартість – 411 мільйонів гривень (див. розкладку по усіх закупівлях, проведених Апаратом виконавчого органу КМР (КМДА) та «Інформатикою» у 2016-трьох кварталів 2018 року).

Як створювали монополію

Перші кошти по проекту, майже 30 мільйонів гривень, які пройшли через апарат виконавчого органу КМР (КМДА), розійшлись між трьома компаніями (ТОВ «Каргон», ТОВ «НПО Інфотех» і ТОВ «Техком-Сервіс»).

Цей етап закупівель можна назвати прозорим в частині публікації інформації про ціну обладнання. Мерський апарат не боявся публікувати повну калькуляцію системи. Ось, наприклад, стільки коштували послуги з монтажу та проектні послуги у рамках створення системи на мосту Патона.

Однак, у період, коли тендерами почало займатися КП «Інформатика», – все стало складніше. По-перше, на закупівлі почали підтягуватись непрошені учасники. По-друге, зростаюча прогресія витрат стимулювала громадськість пильнувати за закупівельним процесом уважніше.

Аби замести сліди першопрохідців, на тендери вирішили залучати більшу кількість «співпричетних» фірм, тендерні документації почали виписувати під одного виробника, а із договорів зникла попунктна інформація про ціну. Тепер почали закуповувати дивні комплекти, в які включали кілька камер, блоки живлення, кабелі, телекомунікаційні шафи, і ціну вказували не за кожен окремий предмет, а за весь цей комплект (див. «Заробити на монопольному вуайеризмі»). Отож перевірити закупівельні ціни на предмет ринковості відразу стало неможливим.

Пік боротьби учасників українського ринку із замовником та кількома дилерами Hikvision припав на період розгляду скарг в АМКУ – хуавеївці почали успішно оскаржувати тендерні «заточки» документацій під «Hikvision».

Замовник всіляко опирався від нібито підігрівання останнім, запевняючи уповноважених, що закупівлі проходять у дусі змагальності, відкритості та прозорості. При цьому, орган оскарження системно зносив то один, то інший «відсікач».

З часом «Інформатиці» набридло бігати в АМКУ, і врешті комунальники оголосили переговорну закупівлю обладнання на 120 млн грн у одного постачальника ТОВ «Інтелекшуал констракшн».

«Переговорку», без жартів, пояснили відсутністю конкуренції на ринку. Попри те, що комунальники довгий час відстоювали в АМКУ саме наявність конкуренції. Наприклад, придумавши ексклюзивну вагу камери, під яку не підпадали вироби «Хуавей», вони довго шукали, хто б ще у світі робив камери з такою вагою окрім «Хіквіжина». І не знаходили, а тому АМКУ і зносив ці заточки.

Алібі для рішення по переговорці послугували висновки консультативного повідомлення експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Мін’юсту, згідно з якими, єдиним виконавцем послуг може бути одна-єдина компанія, згадане «Інтелекшуал констракшн».

Дилери «Huawei» поскаржились на дії «Інформатики» в АМКУ. На розгляді скарги аргументи комунальників виглядали вкрай серйозно: ті відрапортували, що використовуване досі обладнання «Hikvision» є несумісним з програмним забезпеченням (аналітичними модулями) інших виробників. Ба більше, антимонопольникам повідомили, що при використанні програмних модулів сторонніх виробників буде анульована гарантія на все раніше замовлене обладнання компанії «Hikvision».

Озвученим, але до кінця недослідженим залишився той факт, що станом на жовтень минулого року із 5 тисяч встановлених смарт-камер принаймні 3% були камерами виробництва «Huawei». Про це говорили представники «Інформатики» у ході розглядів скарг в АМКУ. Тобто камери конкурентів все-таки могли працювати в системі.

Після програшу в АМКУ, хуавеївці ініціювали два судові процеси у дусі «поверніть усе як було» – за скасування рішення органу оскарження (із АМКУ) та за визнання недійсним договору, укладеного в рамках неконкурентної «переговорки» (із КП «Інформатика»).

Закордонний досвід прозорості

Закритість закупівельних цін виглядає особливо негарно у порівнянні з закордонним досвідом бюджетних закупівель обладнання «Hikvision». За кілька годин моніторингу нам вдалось знайти ціни на обладнання цього виробника в Чехії, Словаччині, Казахстані, Росії тощо. Жодних секретів.

Ймовірно, це пояснюється тим, що наші ближні та віддалені сусіди з різних сторін не трактують ці ринки як «монопольні». Ось, наприклад, розмаїття постачальників обладнання «Hikvision» у Чехії.

 

До слова, ті ж чехи не бояться «знешкодити» усю систему відеоспостереження через несинхронізованість продуктів різних виробників – і у межах доцільного дозволяють суміші різних найменувань.

Головні фігуранти

Як ми уже згадували, перші мільйони по проекту пішли компаніям «Каргон», «НПО Інфотех» та «Техком-Сервіс».

Про їхні зв’язки, або ж щонайменше усні домовленості про «ненапад», свідчить сукупність фактів.

«Техком-Сервіс» зареєстроване на Артура Шевцова. Свого часу цю компанію представляв Олександр Григоренко, який до осені цього року також був одноосібним власником ТОВ «Техсервіс-Інженірінг». Переплетена діяльність компаній «Техком-Сервіс» та «Техсервіс-Інженірінг» підтверджується використанням у різні часи двох спільних контактних номерів.

Саме ця компанія, «Техсервіс-Інженірінг», довгий час грала роль ідеального конкурента на державних тендерах для трійки згаданих фірм: на частину тендерів, де компанія не перемагала, вона приходила без авторизаційного листа від виробника.

«НПО Інфотех» – це компанія, за місцем реєстрації якої знаходиться один із двох сертифікованих у Києві сервісних центрів компанії «Хіквіжн». Друга така компанія – ТОВ «Віатек». Співвласником обох фірм є Віктор Маковенко. Показово, що саме ці дві компанії імпортують в Україну обладнання «Хіквіжн», при чому, використовуючи одного на двох митного брокера.

«Каргон» ділять Ксенія Карельських, Олег Сохан та Валерія Пірус, а керівником є Денис Карельських. Він же, разом з Валерією Пірус, були першими співзасновниками ТОВ «Інтелекшуал констракшн».

Директором Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій є Юрій Назаров. Протягом 2003-2008 років працював на керівній посаді у ТОВ «САП Україна».

У 2008-2014 роках Назаров був співзасновником у фірмі «Конім груп», яка за часів Януковича була одним з постачальників софту SAP для «Нафтогазу України», що контролювався Юрієм Бойком.

А на зламі 2014-2015 років був керівником ТОВ «Сігнум ІТ». На своїй сторінці у LinkedIn, Назаров згадав про роботу у «Сігун ІТ», зробивши одруківку у назві фірми.

«Сігнум ІТ», яким керував Назаров, розташоване на вул. Мельникова, 22 у Києві. Це місце масової реєстрації, однак, за дивним збігом, тут же прописане ТОВ «Новітні цифрові технології», яке отримало 13,79 млн грн від підконтрольного Назарову КП «Інформатика» у межах закупівлі обладнання для системи. «Новітні цифрові технології» цікаве ще й тим, що через павутинку зв’язків може бути знайомим ще з п’ятьма основними постачальниками відео обладнання для Києва, серед яких – ТОВ «Білінтех Україна». А останнє, згідно з судовими матеріалами, у період 2014-2017 років було замовником робіт у «Каргону» (детальніше про ці зв’язки тут).

Источник:  nashigroshi

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Close

Новости

Свежие комментарии